Діти з порушенням зору

У психічному розвитку дитини важливу роль відіг­рає оптичне сприймання (зір), яке здійснюється завдяки зоровому аналізатору. Саме через зоровий ана­лізатор людина одержує найбільше вражень від навколишнього світу. Такі ознаки предметів і явищ, як світло, колір, розмір, форма, протяжність у просторі, ми пізнаємо насамперед за допомогою зору. Розвиток орієнтування в просторі також безпосередньо пов'яза­ний з діяльністю зорового аналізатора. Зоровий конт­роль має велике значення для розвитку рухів людини.

Зоровий аналізатор складається з трьох відділів: периферійного (око), провідникового (зоровий нерв, зорові та підкоркові нервові утворення), центрально­го (мозкові клітини в зорових зонах кори головного мозку). Діяльність зорового аналізатора забезпечує сприйняття й аналіз візуальних подразників. Порушення зору у дітей залежать від сили хворобливих впливів, які зачіпають різні відділи зорового аналіза­тора.

Відповідно до ступеня порушення функції зоро­вого аналізатора дітей із стійкими дефектами зору поділяють на сліпих та слабозорих.

Сліпими є діти, в яких зорові відчуття або зовсім відсутні, через що обидва ока втрачають здатність до і прийняття світла і розрізнення кольору (абсолютна, тотальна сліпота), або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір (максимальна гострота — 0,04 на оці, яке краще бачить з корекцією), недостат­ній для звичайної життєдіяльності (практична слі­пота).

У слабозорих дітей гострота зору на оці, яке кра­ще бачить при корекції звичайними засобами (окуля­ри), становить від 0,05 до 0,4. До цієї категорії відно­вить також дітей з дещо більшою гостротою централь­ного зору, які мають інші дефекти зорової функції (зокрема різке звуження межі поля зору). На відміну під сліпих, у слабозорих дітей навіть сильно поруше­ний зір є провідним аналізатором, тобто здійснює в ос­новному безпосереднє сприйняття предметів і явищ навколишньої дійсності. Слабозорі діти зустріча­ється частіше, ніж сліпі.

Причини порушення зору в дітей різноманітні. 

Вроджені порушення зорової функції можуть бути зумовлені генетичними факторами (наприклад, спадковими формами вроджених катаракт, помутнінням кришталика ока). Вроджені катаракти, які спричи­нюють сліпоту і слабозорість, зумовлені порушенням обміну речовин, вітамінозною недостатністю, внутрішньоутробними запаленнями тощо. Крім того, слабозорістьможе бути викликана (що буває найчастіше) різноманітними хвороботворними впливами на орган зору, який формується в період ембріонального розвитку. Найнебезпечнішими факторами, які можуть вести до патології, є токсоплазмоз, захворювання вагітної краснухою, особливо у перші місяці, коли формується орган зоруплода. Різноманітні пологові порушення, які викликають внутрішньочерепні й внутріш­ні крововиливи, переломи і зміщення кісток черепа можуть бути причиною вроджених зорових дефектів.

Набуті зорові аномалії трапляються дещо рідше. Набута зорова недостатність може бути викликана різними ускладненнями після перенесених загальних інфекційних захворюваньорганізму (наприклад, гри­пу, туберкульозного менінгіту, менінгоенцефаліту), а також травматичними, ушкодженнями мозку, очей.

Важливо розрізняти прогресуючі та стаціонарні по­рушення зорового аналізатора. При прогресуючих дефектах зоруспостерігається поступове погіршення зорових функцій,пов'язане з перебігом патологічного процесу.Це може бути спричинене такими важкими захворюваннями, як глаукома, при якій характерні підвищення внутрішньоочного тиску та зміни в тка­нинах ока, незакінчена атрофія зорового нерва, піг­ментна дистрофія сітківки, що є вродженим захворю­ванням і може проявитися в будь-якому віці.

Прогресуючі зорові порушення можуть бути по­в'язані з пухлинами мозку, які розміщуються в облас­ті мозочка, й у дітей найчастіше бувають уродженими, доброякісними. Тривалий час вони не виявляються, але на певних етапах розвитку дитини призводять до по­ступового зниження зору аж до різкого, яке нерідко супроводжується головними болями, порушеннями ро­зумової працездатності. В таких випадках чим рані­ше буде поставлено правильний діагноз і проведено оперативне втручання, тим краще для збереження зо­ру дитини і її загального розвитку.

При порушенні санітарно-гігієнічних умов діяль­ності дитини, неправильному або слабкому освітлен­ні, непомірному навантаженні на зір може розвину­тися зорова недостатність, пов'язана з аномаліями реф­ракції (заломлювальної функції ока), - короткозорість або далекозорість. Тому дуже важливі систематичні перевірки зору в дітей та обов'язкове дотримання по­рад лікаря в разі виявлення якихось відхилень (зо­крема при потребі дитина повинна носити коригуючі окуляри, додержуватись режиму зорових навантажень тощо).

До стаціонарних дефектів зорового аналізатора на­лежать насамперед деякі вроджені його пороки: мікрофтальм — аномалія розвитку, що характеризується зменшенням розмірів одного або обох очей у різних ступенях вираженості; колобоми — дефекти тканини повік або оболонок очного яблука; астигматизм — одна із аномалій здатності заломлюваності ока; ката­ракта та ін.

Крім уроджених факторів, стаціонарні дефекти зо­ну можуть виникнути внаслідок захворювань та операцій на очах, якщо патологічний процес припинився га до подальшого зниження зорової функції не призводить.

За часом настання зорового дефекту сліпих поділя­ють на сліпонароджених (якщо зір втрачено до народження та у віці до трьох років) та осліплих (тих, що втратили зір у наступні періоди життя й зберегли в пам'яті певні зорові образи).

Глибоке порушення зору як первинний дефект пря­мо або з різним ступенем опосередкованості зумовлює різноманітні особливості розвитку дітей.

Так, сліпі діти не можуть безпосередньо сприймати візуальні й просторові ознаки об'єктів і явищ навколишньої дійсності, що серйозно збіднює їх чуттєвий досвід, ускладнює орієнтування в просторі, перешкоджає образному мисленню.

Сліпота негативно впливає на формування моторно - рухової сфери дитини. Своєрідність становища сліпої дитини серед однолітків і дорослих, яке нерідко поглиблюється помилками в сімейному вихованні, у ставленні до неї з боку довколишніх (головним чином це зводиться до надмірної опіки над дитиною, захисту її від труднощів, подолання яких ,сприяло б розвитку в неї цілого ряду цінних якостей), може викликати небажані відхилення в становленні її як особистості - низьку самостійність, негативізм, розпещеність тощо.

Сліпі діти усвідомлюють свій дефект, неминучі невдачі у різних видах діяльності (грі, праці, навчанні) і у спілкуванні, зумовлені неможливістю практично користуватися зоровою функцією, що часто викликає тяжкі переживання.

На розвитку вищих форм пізнавальної діяльності (логічного мислення й мови, довільного запам'ятовування, цілеспрямованої уваги) сліпота, по суті, не відбивається.  Однак певна дисгармонія у взаємодії чут­тя інтелектуальних (пов'язаних з абстрактно-логічним мисленням) функцій у них нерідко має місце. Наприклад, переважанням словесно-логічної форми пізнаннянад чуттєвою можна пояснити те, що сліпі діти подеколи володіють досить широким запасом абстрактно-словесних формально правильних знань, не наповнених, однак, адекватним конкретно-предметним змістом. Спостерігається у них і деяке від­ставання в розумінні слів з конкретним значенням.

На відміну від сліпонароджених, діти, які втратили зір після певного періоду нормального розвитку, зберігають сформовані раніше зорові уявлення. Так, за­лишки колишніх уявлень завдяки зоровій пам'яті відіграють важливу роль у відтворенні образів пред­метів і явищ при сприйнятті їх словесних описів. Ступінь збереженості зорових уявлень залежить від часу настання сліпоти (чим пізніше виник зоровий де­фект, тим більший запас образів у дитини), від змісту та організації пізнавальної діяльності дітей, які втра­тили зір. Зазначимо, що зорові уявлення можуть збе­регтися у них на досить тривалий час чи протягом усього життя.

Втрачена функція зорового аналізатора компенсу­ється в сліпих дітей за рахунок активної діяльності збережених аналізаторів - слухового, рухового, так­тильного та ін. У процесі розвитку в сліпих виникають нові засоби сприйняття й аналізу дійсності, орієнту­вання в оточенні, які відіграють значну роль в їх піз­навальній діяльності. Провідна роль тут належить спеціальному навчанню і вихованню сліпих дітей, що попереджають та коригують вторинні відхилення в їхньому розвитку, формуючи та стимулюючи компенсаторні процеси в різнобічній діяльності дитини. Для забезпечення успішності компенсаторного розвитку сліпих принципово важливо формувати в них високі соціальні установки й мотиви, забезпечувати їх сві­домість і активність у різних видах діяльності, вихо­вувати наполегливість і самостійність, оптимізувати процес їх спілкування в колективі.

Особливості розвитку слабозорих дітей пов'язані насамперед з тим, що вони, на відміну від сліпих, можуть використовувати для сприймання предметів і явищ навколишньої дійсності та просторового орієн­тування збережений у них (хоча й порушений) зір. Однак досить глибоке порушення зорової функції зу­мовлює такі особливості процесу візуального сприй­няття, як уповільненість, занижена точність, звужен­ня огляду. Зоровий дефект при слабозорості певною мірою утруднює й процес орієнтування у просторі. При цьому недоліки зорової функції у слабозорих дітей не тільки кількісно знижують запас вражень (у рівнянні з нормою), а й викликають якісну своєрід­ність уявлень, що пов'язана із специфічністю зорового відбиття дійсності при різних формах слабозорості.

Так, у слабозорої дитини з порушеним відчуттям формуються збіднені (з точки зору кольорових характеристик) уявлення про предмети і явища. Діти, які страждають на сильно виражену короткозорість або далекозорість, поза спеціально організова­но процесу зорового сприйняття можуть не вловити важливих, але не дуже чітких зовні ознак об’єктів дійсності.

Неадекватні реальності предметні уявлення можуть сформуватися у слабозорих дітей з вродженою колобомою сітківки і судинної оболонки ока, тому що при цьому захворюванні предмет сприймається лише верхніми відділами ока.

Таким чином, «у дітей з частковою зоровою недостатністю за певних умов може бути виявлений не лише обмежений запас уявлень, а й можуть мати місце спотворені уявлення, які виникають унаслідок виконання частково збереженого, проте неповноцінного сприйняття» 

Аналізуючи особливості розвитку слабозорих дітей, вернути увагу на те, що вони (як і діти з іншими частковими дефектами) на відміну від дітей з тотальними порушеннями не завжди цілком усвідомлюють свій дефект. Внаслідок цього дитина невірно оцінює невдачі й труднощі у навчанні, грі, спілкуванні, нерідко вони стають причиною роздратованості, замкненості, негативізму. Тому дуже важливим є своєчасне виявлення часткового дефекту зорової функції у і створення для них спеціальних умов виховання і навчання.

Значна кількість слабозорих дітей потрапляє до спеціальних шкіл після кількох років перебування в загальноосвітній школі, де вони відчували певні труднощі. Ці діти не можуть оволодіти технікою читання або зрозуміти зміст прочитаного, розв'язати задачу або приклад. Те, що написано на класній дошці, зображене в таблицях, недоступне для їхнього візуального прийняття. Працездатність таких дітей нестійка через швидку втомлюваність від зорової роботи, тому в умовах звичайного шкільного режиму в них може ста­тися перенапруження зору.

Учитель початкових класів масової школи пови­нен своєчасно розпізнати слабозору дитину, проконсультуватися злікарем-офтальмологом про доціль­ність її подальшого навчання в масовій школі або направлення до школи для слабозорих.

Продовження навчання слабозорого в загальноосвіт­ній школі без контролю з боку лікаря-спеціаліста може призвести до хронічної неуспішності, педагогічної занедбаності й подальшого погіршення зору. Така дитина потребує спеціального режиму, який виключає тривалі розумові й фізичні навантаження, різкі рухи і стрибки, нахили голови тощо.

Найбільшу групу становлять діти з порушенням зору, які за умови забезпечення їм індивідуального підходу можуть навчатися в масовій школі. Це діти з відносно легким порушенням зору, аномалією реф­ракції (короткозорість, далекозорість, астигматизм). В масових школах короткозорість — дуже поширене явище. Кількість дітей, які страждають на цей дефект зору, помітно збільшується від молодшого до старшого шкільного віку. Одна з причин цього полягає в тому, що навантаження на зоровий аналізатор постій­но зростає. Наприклад, доведено, що до погіршення зору певною мірою призводить робота з дисплеєм. Тому необхідний суворий контроль за обсягом зав­дань, які пов'язані з роботою на комп'ютері.

Усі види порушення зору, які викликані аномалією рефракції, як правило, коригуються за допомогою оку­лярів. Разом з тим короткозорість й інші дефекти зо­ру в дітей можуть прогресувати. Коригуючі окуляри в цьому випадку обов'язкові. Повинні бути забезпечені такі умови: правильне освітлення, додержання режиму зорової роботи (чергування різних видів робо­ти та відпочинку), лікування супутніх хвороб, які ос­лаблюють організм та сприяють розвитку коротко­зорості.