Діти з порушенням слуху

Порушення слуху — це патологія, при якій вушної апарат людини не може сприймати всі частоти або звуки, що мають низьку амплітуду. Вона може бути вродженою або набутою, повною або частковою. Повна втрата слуху у дитини називається глухотою, часткова — приглухуватістю. Слабочуючі діти, а тим більше глухі, мають відхилення у розумовому розвитку внаслідок можливості сприймати слухову інформацію, а в ранньому дитинстві це веде до нездатності навчитися говорити.

Порушення слуху може виникнути з різних причин і в різному віці, що і дає можливість для класифікації порушень слуху:

·         генетична схильність (вроджені патології займають значне місце, особливо якщо обоє батьків страждають від цієї недуги);

·         низький (менше 1,5 кг) вага новонародженого (наслідок передчасних пологів, коли не всі системи органів, у тому числі і слуховий апарат, повністю сформовані);

·         інфекційні захворювання (грип, менінгіт), хронічні захворювання внутрішнього вуха, запальні процеси слухового нерва;

·         родові травми голови, вроджені анатомічні дефекти;

·         тривалий вплив сильних звуків і вібрацій на незміцнілий слуховий апарат дитини, травми.

Труднощі діагностики захворювання

   Своєчасне визначення проблем зі слухом у дітей дає їм більше шансів на повноцінне життя. Проблема полягає в тому, що порушення слуху — явище непомітне ззовні, а тому непомітне до певного віку. Вчасно діагностувати у дітей порушення фонематичного слуху (здатність людини сприймати і аналізувати мова) можлива тільки до 2-3 років, коли мова дитини стає усвідомленою. Раніше розлади слуху можна визначити лише за допомогою неонатального скринінгу.

    Батькам, чиї діти перебувають у групі ризику, слід з перших днів життя дитини спостерігати за його реакцією на різні по частотності звуки. Якщо дитина до 6 місяців не реагує на нормальні слухові подразники (голос родичів, музика, вуличний шум), а до року не вимовляє голосних звуків, то, швидше за все, мова йде про проблеми зі слухом.

   Якщо говорити про набутої патології внаслідок хронічних або інших захворювань, то батьків має насторожити те, що дитина постійно підсилює звук у телевізорі або магнітофоні, не відразу відповідає на питання, перебуваючи в іншій кімнаті. Справа в тому, що для школярів, які добре чули до цього, не становить праці навчитися читати по губах матері, а оскільки якогось фізичного дискомфорту втрата слуху не доставляє, діти не звертають на неї уваги.

Що потрібно знати про профілактику порушення слуху?

   Нормально чути важливо для кожної людини, тим більше дітям, які пізнають навколишній світ. Втрата слуху у дітей в ранньому віці у підсумку призводить до затримки розвитку моторики (у 80% випадків). Запитайте, яка тут зв’язок? У дітей спрацьовує загострений інстинкт самозбереження, адже з віком ви не можете приділяти йому багато уваги і малюк набуває негативний досвід (наприклад, не почув машину).

   Малорухливість веде до дисгармонійного фізичного розвитку (у 62% випадків), дефектів опорно-рухового апарату (у 44% випадків). Але порушення слуху має найстрашніше наслідок, а саме відставання в психічному розвитку через нестачу інформації (у 90% випадків, навіть якщо малюк народився здоровим).

   Батьками, діти яких перебувають у групі ризику або вже отримали діагноз, з раннього віку дитини повинна проводитися профілактика порушень слуху. Якщо дитина перенесла якесь інфекційне захворювання, усложнившееся лор-проблемами, постарайтеся надалі максимально захистити його від інфекцій. Неможливо тримати малюка під замком, але при рецидиві хвороби поспішайте звернутися до лікаря, не допускаючи ускладне